Сонет XCIX Дощі серед зими - холодні, вередливі, Постукують вночі до мене у вікно, Немов шукають серце полохливе, Щоб просто запросити у кіно. А в грудях знов палає щось таємне, Хоч заметілі ще ніде нема. І спогади навіює приємні Дощами заколисана зима. Дощі шепочуть ніжно, з вітром в парі, Що втрачене колись - не зникне в небутті. І я, перегортаючи сценарій, Лишаюсь вірною задуманій меті. Нехай старі боління змиє ця волога, А дощ у грудні - це зими вимога... Наталія Григорчук-Войтко | Наталія В